Кодеин напиток Lean (лин) Астрахань

В общем, началась эта фигня все с того, что однажды вечером я сижу, думаю себе: «Пиздец, надо чего-нибудь погонять, а то жизнь скучная стала, ношу одно и то же». И вот тут к квартире подходит этот хипстер с общипанными веками и сразу предложил мне закладки. Ну я, думаю, <«Ща, совсем мне ебануло»>, но решил рискнуть и взял. Ведь когда была последняя развлекуха такая, а? Хуевый стажер, этот кодеин, но я расслабился просто, как после фитила под блямбу. Так мы тут собрались вся тусовка – я, этот хипстер, а также еще несколько ребят с нормальными штрихами, объединенные любовью к приключениям и новым ощущениям. Они подсовывают нам барбитураты, маконгу и прочую хуйню, а мы все тусим по городу, ищем закладки и ощущаем себя на вершине мира. Мне было всё похуй – главное, чтобы началось, чтобы рядом были те, кто в твоей коле, ведь только с ними чувствуешь себя настоящим фенчиком.

Ах, да, нас тут еще и фенчиком послали к друганам за пудрой. Вообще долго искали драговороты, но нашли, хоть и кое-как, но нашли. Я полностью погрузился в этот задор, в этот гаш – перестал понимать, где находится реальность, а где мондшайн. Но ты веришь мне, дорогуша, я-то точно знаю, что я не в каморке, а в центре вселенной и не спутаю этот запах паленой резины и гашиша. Ах, да, забыл сказать, какие-то прикольные твари бросают нам встречные фразы из совсем другого измерения. Вроде бы, я видел как пес самолетом летал, а потом закусывал чебуреком в парадной у подъезда. Но это ведь все халюциногены, не так ли? Но вот однажды эти приколисты решили нас проверить на прочность и скинули нас на остров, да так, что аж дрожало. Задача простая, как дважды два – найти на острове ларек со шмалью и прибрать его к рукам. Мы, конечно, молодцы, отыскали ларек и вынесли всю вареную херню оттуда.

Но, бля, это было так странно. В результате этой затеи мы окончательно поехали к хуям. Шли нам, блядь, по джунглям этим, а нам на встречу нифига не льошадь, а летучая мышь с тачкой. А мне уже похуй, кто летает и ебашит, мне главное, чтобы мы с ней до финиша дошли, чтобы мы нашли ту самую закладку, которая откроет дверь в другую дверь. И после этого ушел газ, и я начал терять голову. Стоит мне найти этот шаровоз, как я вижу огромное свечение галюцинацию на пути. А в следующий момент – все вокруг исчезло и я налетел на огромную стенку. А потом начался караул.

И помни, дорогуша, никогда не вводи свою жизнь в однообразие – главное, чтобы твои приключения были настоящими, а не наркоманскими галюцинациями.

Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!

Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.

Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.

Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.

Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.

Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.

На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.

І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.